Берт Патеноуд: історія першого хет-трику в історії чемпіонатів світу та боротьба за справедливість через 76 років
З наближенням Чемпіонату світу 2026 року, який готується прийняти Північна Америка, футбольна спільнота все частіше звертається до витоків цього грандіозного видовища. Історія мундіалів сповнена драматичних моментів, але мало яка розповідь є настільки зворушливою та важливою для спортивної справедливості, як доля американського нападника. Берт Патеноуд був не просто талановитим гравцем своєї епохи; він став людиною, чиє законне місце в історії футболу довелося відвойовувати протягом сімдесяти шести років. Це історія про перший хет-трик, який офіційно «народився» лише через десятиліття після того, як м’ячі затріпотіли в сітці воріт.
Забутий рекорд: Як народжувалася легенда в Уругваї
Свою професійну подорож Берт Патеноуд розпочав у клубі «Філадельфія Філд Клуб», а згодом повернувся до рідного Массачусетсу, де виступав за «Фолл-Рівер ФК». Його вроджене відчуття гола та здатність опинятися в потрібному місці стали ключовими для збірної США, коли вона вирушила на перший в історії Чемпіонат світу 1930 року до Уругваю. У той час турнір був значно скромнішим за нинішні масштаби: лише 13 збірних брали участь у змаганнях, проте формат уже тоді передбачав груповий етап та матчі на виліт. США потрапили до групи з Бельгією та Парагваєм, і саме ці зустрічі мали стати золотими сторінками американської футбольної історії.
Після впевненої перемоги над Бельгією з рахунком 3-0, американці готувалися до зустрічі з Парагваєм. Саме 17 липня 1930 року стало датою, коли було створено історію. США знову здобули перемогу з рахунком 3-0, а головним героєм матчу став Берт Патеноуд. Однак замість того, щоб одразу вписати своє ім’я в літописи, він став жертвою хаотичної тогочасної статистики. Офіційні звіти ФІФА того часу приписали другий гол матчу капітану команди, якого звали Том Флорі. Деякі джерела взагалі фіксували його як автогол парагвайського захисника. Лише газети Аргентини та Бразилії того дня справедливо відзначили, що всі три м’ячі забив саме Патеноуд.
Через цю помилку через два дні після матчу інший гравець — аргентинець Гільєрмо Стабіле — забив тричі у ворота Мексики і був офіційно проголошений автором першого хет-трику в історії чемпіонатів світу. Протягом багатьох років це вважалося непорушною істиною, поки за справу не взялися ентузіасти та історики, які не могли змиритися з несправедливістю щодо американського форварда.
Справедливість через десятиліття: Роль Коліна Хосе та визнання ФІФА
Ключовою фігурою в цій детективній спортивній історії став футбольний історик Колін Хосе. Його ретельне розслідування почалося з розмов із ветеранами тієї легендарної команди 1930 року. Зокрема, Арні Олівер та Джим Браун, які були безпосередніми учасниками матчу проти Парагваю, в один голос запевняли, що саме Патеноуд відправив усі три м’ячі у ворота суперника. Ці свідчення стали першою зачіпкою для великого перегляду історії. Згодом Колін Хосе відшукав звіт тодішнього менеджера збірної США Вілфріда Каммінгса, де чорним по білому було зафіксовано: Берт Патеноуд оформив хет-трик.
Озброївшись доказами з південноамериканських архівів, свідченнями очевидців та записами Федерації футболу США, Хосе звернувся безпосередньо до ФІФА. Це був довгий шлях бюрократичних перевірок та звірок даних. Нарешті, 10 листопада 2006 року, через 76 років після того пам’ятного матчу в Монтевідео, ФІФА офіційно визнала свою помилку. Світова футбольна організація підтвердила, що Берт Патеноуд є істинним автором першого хет-трику на чемпіонатах світу, випередивши Стабіле на два дні.
Сьогодні пам’ять про цей подвиг живе не лише в цифрах. Берт Патеноуд був обраний до Національної зали футбольної слави ще у 1971 році, хоча тоді він навіть не знав, що його рекорд буде офіційно підтверджено. Важливість внеску історика також не залишилася непоміченою: щороку Зала слави вручає нагороду імені Коліна Хосе журналістам, які зробили вагомий внесок у популяризацію соккера в США. Передбачаючи старт турніру 2026 року, ми маємо пам’ятати, що кожен гол — це частина великої спадщини, а справедливість у спорті, як і на полі, завжди варта того, щоб за неї боротися.
Джерело: sports.yahoo.com


