Наближення Чемпіонату світу з футболу 2026 року викликає неймовірне піднесення серед уболівальників по всьому світу. Цього разу масштабне спортивне свято повертається до Північної Америки, де господарями турніру виступлять одразу три країни: США, Канада та Мексика. Організатори вже готуються прийняти рекордну кількість учасників — 48 збірних, що робить цей мундіаль найбільшим в історії. Особливу увагу прикуто до країн-господарок, адже виступ перед рідними трибунами — це не лише колосальна підтримка, а й величезний тиск. Історія показує, що домашнє поле часто допомагає досягати вершин, проте останні турніри приносили дуже суперечливі результати.

Тріумфи минулого: Коли рідні стіни допомагають здобути золото

Історично збірні, які приймають чемпіонат, демонструють високі результати. За всю історію проведення змагань шість країн піднімали кубок над головою саме на домашніх стадіонах. Першим таким прикладом став Уругвай у далекому 1930 році, який завершив груповий етап із двома перемогами та розгромив суперників у плей-оф, здолавши у фіналі Аргентину з рахунком 4:2. Уже на наступному турнірі в 1934 році їхній успіх повторила Італія. Що цікаво, італійцям довелося проходити сито кваліфікації, попри статус господарів — це був єдиний подібний випадок в історії. На шляху до титулу вони здолали США, Іспанію, Австрію та Чехословаччину.

Довгоочікувану перемогу на очах власних фанатів здобула й Англія у 1966 році. Легендарний капітан Боббі Мур підняв над головою трофей Жюля Ріме після драматичного фіналу на «Вемблі» проти Західної Німеччини. Основний час завершився внічию 2:2, але у додатковий час Джефф Герст оформив хет-трик, принісши «Трьом Левам» перемогу з рахунком 4:2. Західна Німеччина повернула борг долі у 1974 році, вигравши новий кубок у фіналі проти Нідерландів (2:1). Через чотири роки, у 1978 році, вже Аргентина святкувала домашній тріумф завдяки дублю, який оформив Маріо Кемпес у вирішальній грі проти тих же нідерландців (3:1). Останньою ж країною-господаркою, яка виграла золото, стала Франція у 1998 році, розгромивши у фіналі Бразилію з рахунком 3:0. Протягом усього турніру «Ле Бле» пропустили лише 2 голи у 7 матчах.

Драми та розчарування: Ті, кому статус фаворита став на заваді

Проте статус господаря не завжди гарантує успіх, а інколи призводить до гучних національних трагедій. У 1950 році Бразилія була за крок до омріяного титулу, демонструючи впевнену гру в групових раундах. Проте у вирішальному матчі на «Маракані» у присутності сотень тисяч глядачів бразильці поступилися Уругваю з рахунком 1:2. Ще більшим шоком для «Селесао» став домашній мундіаль 2014 року. Незважаючи на зірковий склад, команда зазнала нищівної поразки у півфіналі від Німеччини з рахунком 1:7, що стало найбільшим фіаско в історії бразильського футболу. Навіть у матчі за третє місце вони не змогли реабілітуватися, поступившись Нідерландам 0:3.

Нове століття принесло ще більше несподіванок. Перший в історії спільно організований турнір у 2002 році в Південній Кореї та Японії завершився для японців у 1/8 фіналу, тоді як корейці створили справжню сенсацію, посівши 4-те місце після перемог над Італією та Іспанією. Натомість Південна Африка у 2010 році встановила антирекорд, ставши першим в історії господарем, який не зміг вийти з групи, поступившись Мексиці за різницею м’ячів. Схожа доля спіткала й Катар у 2022 році: команда програла всі свої матчі, забивши лише 1 гол. Наступний турнір покаже, чи зможуть США, Канада та Мексика уникнути помилок своїх попередників та використати фактор рідних трибун для історичного прориву.

Джерело: sports.yahoo.com