На поточному Чемпіонаті світу з футболу збірна США демонструє вражаючу результативність, проте продовжує боротися зі своїми давніми «демонами». Попри впевнений вихід з групи та рекордну кількість забитих голів, над командою Маурісіо Почеттіно тяжіє невтішна статистика зустрічей із європейськими збірними. Остання поразка від Туреччини лише підкреслила гостроту цієї проблеми перед початком вирішальних матчів на вибування.

Європейське прокляття та історичні виклики

Для захисника Кріса Річардса новина про те, що США програли 10 матчів поспіль проти суперників із Європи, стала справжнім шоком. Не менш здивованим був і капітан команди Тайлер Адамс, дізнавшись, що остання перемога над представником Старого Світу була здобута понад п’ять років тому. Хоча на цьому мундіалі американці вже забили більше голів, ніж на будь-якому попередньому турнірі, та вдруге з 1930 року посіли перше місце у групі, подолати європейський бар’єр їм поки не вдається.

Статистика справді виглядає похмурою: з моменту повернення на світову арену в 1990 році збірна США зустрічалася з європейцями 21 раз у межах чемпіонатів світу. Результат — лише одна перемога (над Португалією у 2002 році), сім нічиїх та численні поразки. Нинішня серія невдач розпочалася з програшу Нідерландам з рахунком 1:3 у 1/8 фіналу минулого ЧС-2022. Відтоді були поразки в товариських матчах від Сербії та Словенії, а також розгромні програші від Швейцарії та Бельгії.

У заключному матчі групи D проти Туреччини головний тренер Маурісіо Почеттіно вирішив надати відпочинок ключовим гравцям, щоб уникнути дискваліфікацій та підготуватися до плей-оф. Це коштувало команді результату: Каан Айхан забив вирішальний гол на восьмій доданій хвилині, зафіксувавши поразку американців з рахунком 2:3. Кріс Річардс, який виступає за англійський «Крістал Пелес», пояснює такі труднощі високим рівнем технічної підготовки європейських команд, протиставляючи їх емоційності та пристрасті збірних з Африки чи Південної Америки.

Шлях у плей-оф та надія на лідерів

Тепер, щоб просунутися далі по сітці турніру, «зірково-смугастим» доведеться знову випробувати долю в матчах проти європейців. В 1/16 фіналу на стадіоні «Левайс» у Санта-Кларі на них чекає збірна Боснії і Герцеговини. Це виглядає досить іронічно, адже саме боснійці були останньою європейською командою, яку США обіграли в грудні 2021 року завдяки голу Коула Бассетта на 89-й хвилині. Проте тоді обидва колективи грали експериментальними складами, а нинішня Боснія — це зовсім інший суперник.

Попри 61-ше місце в рейтингу ФІФА, боснійці вже довели свою силу, вибивши з кваліфікації Італію та Уельс, а також впевнено вийшовши з групи. Головною загрозою залишається 40-річний ветеран Едін Джеко, чий досвід та клінічне завершення атак доповнюються швидкістю молодих талантів, таких як Керім Алайбегович та Ермін Махміч. Очікується, що американці домінуватимуть у володінні м’ячем, але захисту доведеться бути максимально пильним під час контратак та стандартів суперника.

Головною гарною новиною для вболівальників є стан здоров’я лідера атак. Крістіан Пулішич, який через травму литкового м’яза відіграв лише 87 хвилин на груповому етапі, заявив про свою повну готовність до битви в середу. Навіть без свого капітана США спромоглися забити 8 голів у трьох матчах, що свідчить про величезний потенціал нападу. Якщо «золоте покоління» американського футболу хоче виправдати видані аванси, воно має нарешті зняти це «європейське прокляття». Як зазначив з усмішкою Кріс Річардс: «Серії існують для того, щоб їх переривати».

Джерело: sports.yahoo.com