Іноді доленосні зміни в житті трапляються саме тоді, коли ми змушені зупинитися. Для 54-річного мешканця Сан-Дієго, Джо Коннора, такою зупинкою став тромб у нозі, який прикував його до ліжка наприкінці 2022 року. Замість запланованої подорожі до Нової Зеландії, він провів свята вдома, вперше у житті з цікавістю спостерігаючи за трансляціями Чемпіонату світу з футболу в Катарі. Цей момент став початком безпрецедентної пригоди: чоловік, який колись ненавидів футбол за надмірну біганину, поставив собі за мету відвідати матчі в кожній країні, що претендувала на участь у Мундіалі 2026 року.

Сьогодні Джо Коннор називає себе «Найвеличнішим у спортивних подорожах» (The GOAT of Sports Travel). Його послужний список вражає: сотні подій у десятках видів спорту на шести континентах. Проте саме футбол став його останньою та найбільш масштабною пристрастю. За останні три роки він здійснив 11 тривалих експедицій, відвідавши 144 країни та території. Його мета була амбітною — побачити гру в кожній державі, яка могла б кваліфікуватися на наступний світовий форум. Він зупинився лише за крок до абсолютного рекорду, не потрапивши лише до однієї країни — Ірану, куди не зміг отримати візу через початок бойових дій у регіоні.

Глобальний квест: від елітних стадіонів до піщаних пустирів

Подорож Коннора не була звичайним туром по відомих аренах Європи. Хоча він і відвідав такі культові протистояння, як матч між Баварією Мюнхен та Боруссією Дортмунд, його серце підкорили значно скромніші, але не менш емоційні турніри. У Танзанії він став свідком Кубка Ямле Ямле на Занзібарі, де серія пенальті тривала дев’ять раундів, а вболівальники в екстазі штурмували футбольне поле. На Кабо-Верде він спостерігав за матчами гравців віком понад 35 років, а в Колумбії випадково опинився в секторі найпалкіших ультрас клубу Америка де Калі під час класичного дербі проти Депортіво.

Цікаво, що за весь цей час він побачив наживо лише три команди, які точно зіграють на Мундіалі цього літа: Туреччину, Південну Африку та Іран (останніх — на нейтральному полі в Таджикистані). Його шлях пролягав через Гібралтар та Гвінею-Бісау, Ірак та Ізраїль, Люксембург та Лівію. Він навіть шукав футбол у місцях, які не є членами ФІФА, як-от острів Гернсі в Ла-Манші або Муреа у Французькій Полінезії. Джо Коннор зізнається, що футбол нарешті витіснив хокей з його особистого рейтингу популярності, ставши четвертим улюбленим видом спорту після бейсболу та американського футболу.

Філософія мандрів та спадщина батька

Багато хто запитує, як звичайний фрілансер може дозволити собі такий спосіб життя. Коннор, який працює кар’єрним коучем та має дохід від нерухомості, пояснює це просто: він не шукає розкоші. Його вибір — локальні готелі, Airbnb та піші прогулянки, що дозволяють максимально зануритися в культуру громади. Він подорожує сам, не маючи сім’ї чи дітей, що дає йому повну свободу пересування. Проте за цією жагою до пригод стоїть глибока особиста історія. Його батько пішов з життя рано, у віці 57 років, і саме він прищепив Джо любов до спорту, водячи його на матчі Гартфорд Вейлерс та Бостон Ред Сокс.

Для Джо ці поїздки — спосіб вшанувати пам’ять батька та реалізувати девіз Мухаммеда Алі: «Не рахуй дні, зроби так, щоб дні мали значення». Пандемія COVID-19 лише підсилила це відчуття обмеженості часу. «Я зрозумів, що не готовий до осілого життя. Я сумував за подорожами», — каже він. Одним із найяскравіших спогадів для нього стала поїздка до Джібуті, де діти босоніж грали у футбол на розбитому асфальті серед бродячих собак. Ця пристрасть, яку він побачив у найбідніших куточках планети, переконала його, що американська спортивна культура, попри свою потужність, не може зрівнятися з тим, що він бачив у світі.

Зараз, коли Чемпіонат світу повертається до США, Мексики та Канади, Джо Коннор завершив свій неймовірний марафон. Попри те, що він став справжнім фанатом, Джо не поспішає купувати дорогі квитки на матчі турніру вдома. Для нього справжня душа футболу залишилася там — на запилених полях Африки та в галасливих секторах Південної Америки, де він знайшов не просто гру, а сенс життя після п’ятдесяти.

Джерело: sports.yahoo.com