Історія світового футболу знає чимало сенсацій, але подія, що відбулася на чемпіонаті світу 1950 року в Бразилії, назавжди закарбувалася в пам’яті вболівальників як «Диво на траві». Коли збірна США вийшла на поле проти зіркової Англії, ніхто не міг уявити, що група аматорів зможе здолати родоначальників футболу. Цей матч став одним із найяскравіших прикладів того, як віра у власні сили та самовіддача можуть перемогти технічну перевагу та статус фаворита.

Перед початком турніру англійці вважалися головними претендентами на титул. Раніше того року резервний склад Англії вже впевнено перемагав американців, тож основна команда очікувала на легку прогулянку. Тренер британців Волтер Вінтерботтом був настільки впевнений у успіху, що навіть залишив на лаві запасних свою головну зірку — легендарного Стенлі Метьюза. Натомість склад американської команди викликав у журналістів лише посмішку: це були поштарі, гробокопачі, студенти та мийники посуду, які тренувалися у вільний від основної роботи час. Букмекери оцінювали шанси американців на перемогу як 500 до 1, а в самій Америці інтерес до гри був настільки низьким, що до Белу-Оризонті приїхав лише один журналіст, та й той — власним коштом.

Героїзм під градом атак

З перших хвилин матчу Англія повністю домінувала на полі. Голкіпер американців Френк Боргі, який у цивільному житті працював у похоронному бюро, був змушений вступати у гру 4 рази протягом перших 12 хвилин. Англійці тиснули, двічі влучали в каркас воріт, і здавалося, що розгром — це лише питання часу. Сам Френк Боргі пізніше згадував, що мріяв лише про те, щоб не пропустити більше 5 чи 6 м’ячів. Гравці збірної Англії відчували таку безкарність, що навіть дозволяли собі жартувати на полі під час гри.

Проте на 37-й хвилині сталось неймовірне. Вчитель фізкультури з Філадельфії Волтер Бар виконав відчайдушну подачу в карний майданчик, де її в падінні замкнув головою Джо Гатьєнс. Гаїтянець за походженням, який у Брукліні поєднував вивчення бухгалтерського обліку з миттям посуду, відправив м’яч у сітку повз шокованого воротаря Берта Вільямса. Цей 1 гол змінив усе. У другому таймі англійці влаштували справжню облогу воріт США, але Френк Боргі демонстрував неймовірні сейви, а вдача була на боці аутсайдерів. Фінальний свисток зафіксував історичну перемогу 1:0 на користь США.

Спадщина «Дива на траві»

Реакція на цей результат була неоднозначною. 10 000 місцевих фанатів у Белу-Оризонті, які підтримували андердогів, винесли американських гравців з поля на руках. Водночас англійська преса була настільки шокована результатом, що деякі видання, отримавши телеграму про поразку, вирішили, що це друкарська помилка, і надрукували новину про перемогу Англії з рахунком 10:1. Один із лідерів британців Том Фінні пізніше сказав: «Ми могли б зіграти з ними 100 разів і виграти 99 матчів з легкістю, але це був день, коли нам було судилося програти».

Попри грандіозність досягнення, вдома футболістів зустріли майже в тиші. У США цей тріумф пройшов майже непоміченим, а наступного разу країна кваліфікувалася на чемпіонат світу лише через 40 років. Тим не менш, подвиг Джо Гатьєнса та його товаришів назавжди залишився в історії як нагадування про те, що у футболі можливо все. Цей матч досі вважається одним із найбільших апсетів в історії спорту, доводячи, що порядок і дисципліна іноді здатні побити найвищий клас.

Джерело: sports.yahoo.com