Поки весь світ готується до масштабного Чемпіонату світу з футболу 2026 року, який уперше об’єднає 48 збірних та рекордно проведе 104 матчі, на вулицях Бангладеш розгортається унікальне спортивне явище. Країна з населенням у 170 мільйонів людей ніколи не хапала зірок з неба у великому футболі й не кваліфікувалася на нинішній мундіаль. Проте саме тут живуть чи не найпалкіші вболівальники латиноамериканських грандів — Бразилії та Аргентини. З початком літа тутешні міста та села замайоріли тисячами іноземних прапорів, демонструючи дивовижну відданість грі, що часом межує з безумством та об’єднує покоління.

Історичні коріння та шалена пристрасть південноазійських фанатів

Любов Бангладеш до далеких футбольних націй виникла не на порожньому місці. Коріння цього феномену сягає другої половини XX століття. У 1960-х і 1970-х роках, коли країна переживала політичну нестабільність та боротьбу за незалежність, місцева молодь шукала розради й натхнення. Символом перемог тоді стала непереможна збірна Бразилії, а легендарний Пеле перетворився на кумира мільйонів, надихнувши не одне покоління бангладешців.

Нова хвиля футбольної ейфорії накрила країну в середині 1980-х років завдяки масовому поширенню кольорового телебачення. Культовий Чемпіонат світу 1986 року став першим, який жителі змогли побачити в яскравих барвах. Саме тоді зійшла зірка, ім’я якої — Дієго Марадона. Його історичні голи у ворота Англії сприймалися в Бангладеш не просто як спортивний тріумф, а як символічна перемога над колишньою колоніальною імперією. Відтоді любов до біло-блакитних кольорів стала спадковою. Сучасне покоління фанатів знайшло свого нового пророка в особі Ліонеля Мессі, чиї гігантські паперові фігури тепер прикрашають житлові квартали Дакки, тоді як прихильники «селесао» віддають серця Неймару.

Ця пристрасть настільки глибока, що подекуди виходить за межі здорового глузду. Наприклад, у регіоні Шаріатпур група молодих людей оголосила своєрідний бойкот, заявивши, що не одружаться, поки Бразилія знову не підніме над головою омріяний кубок, який вона востаннє здобувала у 2002 році. Шанувальники футболу масово штурмують спортивні ринки в елітному районі Гульшан, аби придбати репліки ігрових футболок за ціною близько 500 так (приблизно 3 фунти стерлінгів). Проте, на жаль, такий фанатизм має й темний бік. Конкуренція між двома таборами нерідко призводить до трагедій: під час мундіалю у 2022 році в сутичках загинуло 23 людини, а в попередні роки зафіксовано випадки смертельного ураження струмом, коли підлітки намагалися розвісити гігантські прапори на лініях електропередач.

Борротьба за прихильність: німецькі рекорди та норвезькі підтори

Хоча Бразилія та Аргентина залишаються абсолютними домінантами в уподобаннях місцевих жителів, інші європейські збірні також намагаються завоювати шматочок цієї унікальної футбольної гарячки. Справжньою сенсацією цього тижня став 72-річний місцевий житель Амджад Хоссейн. Палкий прихильник Бундестім продав частину своєї земельної ділянки, щоб профінансувати створення гігантського німецького прапора завдовжки аж 7,5 кілометрів. Чоловік щиро сподівається, що його витвір колись потрапить до музею в Німеччині.

Свій шанс залучити нову аудиторію не упустила і збірна Норвегії, яка пробилася на світову першість уперше за останні 28 років. Норвезьке посольство в Дакці розгорнуло активну медійну кампанію, закликаючи бангладешців підтримати «вікінгів» на полях Північної Америки. Дипломати нагадали, що Норвегія була однією з перших держав світу, яка визнала незалежність Бангладеш. «Час підтримати андердогів! Час мріяти про велике разом!», — йдеться в офіційному зверненні скандинавів.

Світ навколо змінюється, розширюються географічні кордони головного футбольного турніру планети, але щира, палка, а часом і небезпечна любов Бангладеш до великої гри залишається незмінною, нагадуючи всім нам, чому футбол називають грою номер один у світі.

Джерело: sports.yahoo.com